Сьогодні я ані в що не вірю
Очам – не вірю
Не вірю вухам.
Торкнуся – і тоді, мабуть, повірю,
Якшо на дотик – все без обману.
На згадку спадають насуплені німці,
Безрадісні бранці 45-го року,
Що стояли – руки по швах – на дізнанні.
Я питаю – вони відповідають.
- Ви вірите Гітлеру? – Ні, не вірю.
- Ви вірите Герингу? – Ні, не вірю.
- Ви вірите Геббельсу? – О, пропаганда!
- А мені ви вірите? – Хвилина мовчання.
- Пане комісаре, я вам не вірю.
Все пропаганда. Весь світ – пропаганда.
Якби ж то раптово зробився дитиною,
Знову навчався в молодшій школі,
Й мені би сказали таке от:
Волга впадає у море Каспійське!
Я би, звичайно, повірив. А все ж би
Знайшов би оту вищезгадану Волку,
Спустився б униз течією до моря,
Водою його каламутною вмився,
І тільки тоді би, ймовірно, повірив.
Коней годують вівсом та сіном!
Лжа! Узимку 33-го року
Я жив на худющій, як жердь, Україні.
Коням давали спочатку солому,
А потім – худі солом’яні стріхи,
Потім їх гнали на звалище в Харків.
І особисто їх бачив тоді я
Суворих, серйозних, сливе поважних
Гнідих, каракових і буланих,
Що мовчки, неспішно по звалці ходили.
Вони ходили, пізніш стояли,
А згодом падали й довго лежали,
Бо не ураз умирали коні…
Ні! Неправда! Лжа, пропаганда.
Все – пропаганда. Весь світ – пропаганда.
Переклала з російської мови Єля Дорофієвська
___
Борис Слуцкий
ГОВОРИТ ФОМА
Сегодня я ничему не верю:
Глазам - не верю.
Ушам - не верю.
Пощупаю - тогда, пожалуй, поверю,
Если на ощупь - все без обмана.
Мне вспоминаются хмурые немцы,
Печальные пленные 45-го года,
Стоявшие - руки по швам - на допросе.
Я спрашиваю - они отвечают.
- Вы верите Гитлеру? - Нет, не верю.
- Вы верите Герингу? - Нет, не верю.
- Вы верите Геббельсу? - О, пропаганда!
- А мне вы верите? - Минута молчанья.
- Господин комиссар, я вам не верю.
Все пропаганда. Весь мир - пропаганда.
Если бы я превратился в ребенка,
Снова учился в начальной школе,
И мне бы сказали такое:
Волга впадает в Каспийское море!
Я бы, конечно, поверил. Но прежде
Нашел бы эту самую Волку,
Спустился бы вниз по течению к морю,
Умылся его водой мутноватой
И только тогда бы, пожалуй, поверил.
Лошади едят овес и сено!
Ложь! Зимой 33-го года
Я жил на тощей, как жердь, Украине.
Лошади ели сначала солому,
Потому - худые соломенные крыши,
Потом их гнали в Харьков на свалку.
Я лично видел своими глазами
Суровых, серьезных, почти что важных
Гнедых, караковых и буланых,
Молча, неспешно бродивших по свалке.
Они ходили, потом стояли,
А после падали и долго лежали,
Умирали лошади не сразу...
Лошади едят овес и сено!
Нет! Неверно! Ложь, пропаганда.
Все - пропаганда. Весь мир - пропаганда.
(с)Борис Слуцкий
ID:
854999
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 17.11.2019 14:30:57
© дата внесення змiн: 17.11.2019 14:31:54
автор: Єлена Дорофієвська
Вкажіть причину вашої скарги
|
