Спробувала зробити власний переклад ще одного шекспірівського сонета.
Оригінал:
23
As an unperfect actor on the stage
Who with his fear is put besides his part,
Or some fierce thing replete with too much rage
Whose strength’s abundance weakens his own heart,
So I, for fear of trust, forget to say
The perfect ceremony of love’s rite,
And in mine own love’s strength seem to decay,
O’er-charged with burden of mine own love’s might.
O let my books be then the eloquence
And dumb presagers of my speaking breast,
Who plead for love, and look for recompense
More than that tongue that more, hath more expressed.
O learn to read what silent love hath writ;
To hear with eyes belongs to love’s fine wit.
Мій переклад:
23
Мов той актор, не з кращих, що, як вийде,
То з остраху роль плутає, хоч вчив,
Або мов лютий звір, що з люті гине,
Бо власний надмір сили пригнітив, -
Так почуваюсь я. Боюсь невір'я
І ладних слів, де треба, не знайду.
Любов міцна і давить непомірно,
В мені росте, мені же на біду.
Прошу, читай написане. Там мовлю.
Воно німе, та мовить серце в нім,
Благає так відповісти любов'ю,
Як не сказать балакунам отим.
Не знехтуй писаним, та щирим словом,
То гарний хист любові - чути зором.
Переклад 27.06.2020
