Дуже хоче дівка Люся
З мамою поговорити,
Лащиться: -Моя матусю,
Хоч нам добре удвох жити,
Та пора уже настала
Мене заміж віддавати:
Хочу вийти за Степана –
Ти повинна його знати.
-Це отой, що в магазині
Стоїть в дверях в охороні?
Бачила його я нині,
Не підеш за нього, доню.
В нього батько косоокий,
Баба - дурнувата Настя,
Мати - видра кривобока,
То у кого він удасться?
-Ну пусти мене, мамусю,
Тут же близько, недалечко,-
Обіймає її Люся,-
Заспокой моє сердечко.
Не обманю тебе, люба,
Це швиденько, я клянуся,
Трішечки побуду в шлюбі
І до тебе повернуся.
Що й до чого у заміжжі
Я вже трохи буду знати,
А тоді уже щось путнє
Будем разом вибирати!
Браво, Катериночко! З таким гумором сумувать точно не прийдеться та і мамі з такою донею. Цікаво узнати, що мама доні відповіла?
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З свого досвіду мама знає, що якщо зразу путнього не знайшла, то далі шансів - нуль. Щиро дякую, моє сонечко, за такий цікавий коментар! Гарного Вам настрою і щасливого дня! Дуже Вам рада!
Дякую за веселинку! Як завжди гарно й дотепно!!!Аж хочеться сказати-
Хай я спробую матусю,як ото кохати...
А потім ,я кавалерів,як шкарпетки,буду міняти Гарного дня Вам і натхнення!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ніночко, за такий гарнезний коментар! Радісного Вам настрою і щасливого дня! Дуже Вам рада!