Осінь мовчазна, в зажурі,
Сліз не стримує вона,
Хмари низькі і похмурі
Пропливають навмання.
Вітерець попутній з ними
До країв чужих спішить
І штовхає їх щосили,
Дощ холодний моросить.
Опустили верби віти,
Під ногами їх вбрання,
Осінь журиться за літом,
Сліз не стримує щодня.