/перевернутий суцільний сонет/
Невтомні хвилі правлять теревені…
Я – ніби чайка вільна, легкокрила.
На водній гладі в білім облаченні.
Води стихійна, незбагненна сила,
Гойдає берег і несе до мене
Куточок раю, що собі відкрила.
Тут спогади й усе, що так пече нам,
Замирення знеможене укрило.
Хай що віщує сонячне знамення –
Прибрала з дум усе, що так немиле.
Баранчики оливково-зелені
Люляли на серцях латаття біле.
У літ́еплі купальській нареченій
На долю пелюстками ворожили….
