Чудна зима покурює кальян:
Димить-димить, мов з комина,із яру.
В молочне небо, наче в океан,
Впустив світанок сонечка флояру.
Сидить зима, закутавшись у плед,
На ніс напнула срібні окуляри:
То щось шукає в насипі газет,
А то візьметься знов за мемуари.
І що їй те зарюмсане дівча-
Ота весна тендітна, несмілива?
Вона як гляне-миттю на очах
Так захурделить віхола спесива!..
Тож хай іще набудеться сповна,
Бо вже десь сонце позіха спросонння-
Таки розквітне згадана весна
Підсніжником в бабусиних* долонях!
*Тут мається на увазі в долонях зими.
"Чудна зима покурює кальян:
Димить-димить, мов з комина,із яру.
В молочне небо, наче в океан,
Впустив світанок сонечка флояру." неймовірно красиво!!
"І що їй те зарюмсане дівча-
Ота весна тендітна, несмілива?" - коли б уже розцвіла...
Вам доля дала щедрий дар-промовляти слова ,які не належать цьому світу.Вони із лексикону Божественноі Галактики.А нам дала можливість торкатися цього чуда краєчком душі .зІ СВЯТОМ !
Ну просто вірш-казка!!!
Не буду у Вас питати, звідки у Вас того натхнення, бо знаю, що відповіді не дістану...
Просто привітаю Вас!!!
Хоч і зима ще з нами не прощається, але свято є святом!
ВІТАЮ ВАС!!!