Межа засохлого поля,
глухі солов'ї в гаях...
Віддала життя за волю,
пішла по засохлих полях.
Відбитки чужих печалей
і осуд чужої любові...
Ми виграли, чи програли? -
Засумнівалися знову.
Які ж ми у Бога простенькі!
Та ми ж просто щастя хотіли...
Тягнули долоньки маленькі
і синього птаха ловили.
Чи час нарікати на долю?
І в чому нам винен той птах?
Життя віддавати за волю
це - вибір, це - вчинок. Це - шлях.
Чи довго б ще в піжмурки грали
із долею дурні сліпі?
Життя за волю віддала,
та й далі пішла собі.
По волі, по світі, по травах.
Каміння, поля, болота...
Себе на життя обікрала.
Є воля. Немає життя.
29.08.18.
