Вогонь жагою стримано горить.
І лінь мовчить, утікши від знемоги.
У шибку б’ється молодик дворогий –
Він хоче зимну тінь свою зігріть.
Вогонь вітати темряву спішить.
Вона присіла до вогню з дороги.
З охотою оббивши всі пороги,
День, повністю потратившись, мовчить.
Біля вогню родинного із миром
Душа спочити хоче, як ніде,
Призначенню й посвяті вдячна щиро.
І хата – швидконога молодиця –
За пазуху вогонь сховавши, йде
За небосхил для спокою вклониться.
Рыгор Барадулін
Палыновыя санеты: Санет 25
Палае жарсцю стрыманы агмень.
Маўчыць лянота, ўцёкшы ад знямогі.
У шыбу б’ецца маладзік двухрогі –
Ён хоча свой сагрэць халодны цень.
Вітае цемру першую пламень.
Яна прысела ля агню з дарогі.
Ахвотна абабіўшы ўсе парогі,
Субожыўся і замаўкае дзень.
Спачыць каля бацькоўскага агменю
Душа аднойчы хоча як нідзе,
Удзячная свячэнню й прызначэнню.
І хата – маладая маладзіца –
За пазухай агмень схаваўшы, йдзе
За небасхіл спакою пакланіцца.