Ледь ворушиться листя рокит
І притишено Німан плюскоче.
Вийшов місяць на ясний блакит,
Щоб пройтися червневої ночі.
І спинили розмову ліси
Під тим місячним світлом чудовим,
І осіли краплинки роси
На кущах і на травах медових.
Березняк снить над річкою сни,
Похиливши густі буйні віти.
Хто не любить красуні весни,
Коли місяць так хороше світить!
Ось і місяць між хмар потонув,
Вже вода у пітьмі не леліє.
Я вітаю життя і весну,
І зорю, що на сході шаріє.
Анатоль Астрэйка
Над ракой
Ледзь варушыцца лісце ракіт,
I суцішана Нёман плюскоча.
Выйшаў месяц на ясны блакіт
Прагуляцца па чэрвеньскай ночы.
I спынілі гамонку лясы
Пад празрыстым святлом месяцовым,
I аселі крупінкі расы
На кустах і на травах мядовых.
Беразняк сніць над рэчкаю сны,
Пахіліўшы купчастае вецце.
Хто не любіць красуні вясны,
Калі месяц так хораша свеціць!
Вось і месяц між хмар патануў,
I ў суцёмках вада не ільсніцца.
Я вітаю жыццё, і вясну,
I зару, што на ўсходзе ірдзіцца.