А надворі весна. І так хочеться жити!
Першим квітам радіть і рясному дощу.
Не в підвалі сидіть! І від горя не скніти.
І синам не казать: «На війну не пущу!».
Не втікати від бомб і не слухать сирену.
Не жахатись від Градів й завчасну під хустку
ховать сивину.
Бо ж надворі весна… І так хочеться жити!
Теплі сльози ковтаю, мов краплі живильні.
Проклинаю війну!