Якось вранці, у місто чужинець прибув,
На вигляд звичайним, довірливим був
Не гаючи часу, до нього юнак підібрався
У темний провулок заманить намагався.
І той наївності своїй піддався,
Пішов за ним, не знаючи куди,
А вже коли в чім справа догадався,
То був хлопчина не один, а цілих три.
Коли ж хотів він звідти утікати,
Ніхто не дав йому цього зробити
Для цього розуму їм не потрібно
Відразу стали по обличчю бити.
Коли закінчили брудну цю справу,
Пограбували і втекли.
А чолов`яга бідний все ж піднявся,
Науку маючи на все життя.
Не варто незнайомцям довіряти
Робити все, що з їхніх вуст злетить,
А коли станеш про це забувати
Згадай цю байку, хоч на єдину мить.
