Кімната на вимогу,
кімната на все життя.
Кімната колом:
єдине глядацьке місце й арена внизу.
Хтось
на ній ламає свою долю,
хтось молиться богу без лементу й гаму,
у когось закінчується надія,
у когось – реклама.
Єдине, що єднає
скирту пошрамованих голів і рук, –
це п’ята
під сволок замаскована колона
і п’ятий
вічно донизу піднятий
палець
на руці когось у білій тозі.
А так що століття,
то все ті ж закони,
лиш зрідка міняються на стінах газетні шпалери
й із півночі вітер
приносить голоси Милуш і Ярославн,
коли нишком прочиняються двері
і входить новий кандидат,
не знаючи поки,
що кімната не на його, а когось вищого вимогу.
І той вищий
вихід із неї вигадав один –
як у жорнах.
Morituri te salutant!