Ліричний герой пана Списотруса спостерігав минущість численних явищ і тому відчуває страх за свою любов.
Оригінал:
64
When I have seen by time’s fell hand defaced
The rich proud cost of outworn buried age;
When sometime-lofty towers I see down razed,
And brass eternal slave to mortal rage;
When I have seen the hungry ocean gain
Advantage on the kingdom of the shore,
And the firm soil win of the wat’ry main,
Increasing store with loss and loss with store;
When I have seen such interchange of state,
Or state itself confounded to decay,
Ruin hath taught me thus to ruminate:
That time will come and take my love away.
This thought is as a death, which cannot choose
But weep to have that which it fears to lose.
Мій переклад:
Я знаю, що недобрий час спотворив
Розкішні шати зниклих вже епох,
Що падають найвищі вежі долу,
Що мідь тривка теж має смертний строк.
Я знаю: океан бере неситий
У царства землю, наче данину,
А суходіл уміє з морем битись —
Хто раз програв, вже виграє війну.
Я знаю щастя й лиха переміни
І знаю про лиху годину царств…
Навчили спостереження журитись:
Любов мою колись відніме час.
Ця думка — згуба: прагне володіти
Тим, що так страшно буде загубити.
Переклад 19.02.2021