Усе життя, немов той бідний птах,
Що б’ється в шибку, але все даремно.
Здається долю ти тримаєш у руках,
А керувати нею, це проблемно.
Де вірний напрямок здається бачиш ти,
Для іншого то прірва чи безодня.
Який же сенс когось кудись тягти?
Можливо кара то його Господня.
У кожного свій шлях у цім житті
І право на помилку теж існує.
А ми шукаємо складне у простоті
І сердимось, як хтось тебе не чує.
Можливо просто треба відпустить,
Нехай все буде так, як має бути.
Не заважай Творцю своє творить,
Бо нам повір, той задум не збагнути!
13.09.23р. Олександр Степан.
