Чаклунський блиск смарагдових очей,
Зірки вплітає у шовкові коси.
І звабу тіла повелительки ночей
Вкривають сяйвом діаманти-роси.
П\'яніли хлопці від чаклунських чар,
Поринувши у погляду бездонність,
Та незвичайний відьомський цей дар
Прирік красуню на гірку самотність.
***
Була одна... На цілий білий світ,
Як гадина сичало з-під грудини:
\" Ти молода... Тобі лиш триста літ...
А де ж твоя, відьмачко, половина?\"
І душ пропащих зібраний букет
Уже не тішив... Лиш у цю хвилину
Їй захотілось на парад планет
Уперше взяти свою половину.
***
У ніч казкову відьма молода
Біленьке тіло умочила в воду,
У сяйві місячнім угледівши здаля,
В її рибалка закохався вроду.
***
Вона взяла його у свій танок:
Ковтати-пити прохолодний вітер,
Летіти разом - ген аж до зірок,
Щоб ніжно цілувати зорі-квіти.
***
Вона кохала вперше... Як весна,
Ніжністю пестила його м\'яке волосся.
Розквітла ружою любов її земна,
Та дар зникав... Бо так вже повелося.
***
Бо так було і буде на землі...
Любовні чари... Як розворожити?
В коханні розчинились, як в імлі,
Рибалка - Майстер, відьма - Маргарита.
Я завжди знала, що у співавторстві народжуються найкращі вірші... але не у всякому... лише, коли э душевна близькість...
Ваш вірш просто бомба!!!! Творіть
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
