Ти зникла навіки в безодні
Сховавшись в обіймах у моря,
Смакуючи серце і душу Землі.
Містично-антична й сьогодні,
Мо, плачеш безсило десь поряд?
Ночами гукаєш прийдешнє в імлі.
На знайдених сивих скрижалях
Залишений поспіхом напис:
"Чекайте! Я скоро..."а далі обрив.
Нетлінне - відлунням дедалі -
У снах - незнайомий оазис,
Божественним знаком озветься згори.
Вертайся! Привидівся спомин ?
Можливо ступала на берег,
Спустошена болем і долею, мить?
Палає розлючено комин -
Скелястий розгніваний шерег!**
Афінам могутність Мелькарта щемить.
У величі сяйва і пиха
Здається комусь благодаттю,
Смішне і трагічне у часі зійшлись.
Де Щастя, там вежа для Лиха
І Хмиз, щоб вгодити Багаттю,
І Прірва, в якій ти згубилась колись.
23.10.16
*Атлантида підніметься з морських глибин?
http://repin.info/iz-tmy-vekov/atlantida-obnaruzhena-po-prorochestvu-edvarda-keysi
**
Атлантида описана Платоном, як острів за "стовпами Мелькарта".Це давня назва Гібралтарської протоки.
Афіни ненавиділи могутню незалежну державу,яку врешті-решт згубила цивілізація.
У величі сяйва і пиха
Здається комусь благодаттю,
Смішне і трагічне у часі зійшлись.
Ось ці рядки якось припали до душі. Зразу згадався чомусь театр і слова якими Дон Кіхот закликав Санчо Пансу судити про все, не керуючись "законом особистого свавілля". Словом ти молодець.
У величі сяйва і пиха
