Як уже відомо всім членам КП, у приватному
видавництві Лілії Стасюк (вона ж і «голова
організаційного комітету») (ГОК) планується
видання чергової книжки з колективним
авторством за участю, звісно, і членів «Клубу
поезії». Енциклопедію буде видано із залученням
коштів авторів. Кожен автор переказує на
платіжну картку по 170 гривень вступного
внеску. Якщо автор бажає розмістити текст
більше 3-х сторінок (56 грн 70 коп/стор),
здійснює доплату з розрахунку 25 гривень
за кожну додаткову сторінку. Якщо автор
бажає отримати додаткові примірники,
здійснює доплату, по 69 гривень за кожен
додатковий примірник. Тобто 7 сторінок
кожному автору обійдеться в 270 стор. За
додаткові 5 примірників автори мають
сплатити ще майже 350 грн. Тобто кожен
автор має сплатити у фонд «Енциклопедії
сучасної літератури» біля 620 грн. Зате
матиме кожен можливість ввійти в історію
сучасної літератури! Закмітьте, не української,
а сучасної (тобто світової, позаяк мовою
книжки пропонується окрім багатостраждальної
української, ще й мову «братньої» нам РФ,
а чому не хорватської, польської чи німецької?).
Як на мене, видавництво «Лілія Стасюк і Ко»,
робить гарну справу, популяризуючи авторів,
які мають можливість публікуватись на сайті «КП»
(і не тільки). Причому, вимоги до публікацій в
анонсах видавництва у літературному плані
не прописані, а доля поданих до друку робіт
«покоїться» у волі літературної феміди –
організаційного комітету, про склад якого ГОК
в анонсі чомусь не повідомляє. Ця таємниця
не розкривається також і в виданих раніше
шановною ГОК (а зручніше і правдивіше – Гоп).
Видаватись чи ні – то дуже делікатне питання
і кожен вирішує за себе сам, чи він є складовою
СУЧАСНОЇ (СВІТОВОЇ) ЛІТЕРАТУРИ чи аматором-
віршувальником! Якби анонсувалось вимоги
редакційної колегії, її склад, автори, можливо,
активніше реагували б на ті анонси Гоп-компанії,
і не доводилось би видавцям продовжувати терміни
прийняття творів. Особисто мені затії ГОК
видаються досить ризикованими і... провокаційними.
Адже сучасна література (українська) презентована
такими поетами і письменниками, як Ліна Костенко,
Дмитро Павличко, Іван Драч, Павло Мовчан, Юрко
Андрухович, Оксана Забужко, Лада Лузіна, нарешті
Сергій Жадан і багато інших, які вже пройшли
випробування часом і оцінені прискіпливим ставленням
до них багаточисельних читачів. Нам би, громаді КП,
створити який-небудь літературний ЛІКБЕЗ, перш
ніж пертися в класики. Однак невгамовна жадоба
до "легкої копійки" у видавців і такої ж «легкої» слави
у багатьох дописувачів затьмарює здоровий глузд.
Я особисто до таких заходів я ставлюся з великою
пересторогою! Хай бавляться у "ЖЗЛ" (була колись
така серія, куди попадали лише "не от мира сего")
авантюристи від літератури!
А щодо фінансової сторони проблеми (що є
немаловажним), то я б порадив початківцям сайту
видавати свої твори індивідуально. Вони, принаймні, не
розчиняться у сумнівних «Антологіях» чи «Енциклопедіях»,
а ляжуть на полички бібліотек чи книгарень і будуть
замічені читачами, якщо вони (твори) є достойними в
літературному, естетичному, гуманітарному чи
соціальному плані. Якщо включити математичний
апарат, то можна легко довідатися, що кожна сторінка
видання твору у Гоп-компанії для автора обійдеться
майже в 100 грн. Це велика розкіш для дописувача,
який матиме лише 3 або 7 (хто матиме бажання
прикупити ще 4 прим.).
Книга ж, видана накладом менше 1000 прим.
вважається мертвою. Відтак видавати твори
необхідно таким тиражем, якого було б достатньо
для бібліотек та книжкових магазинів. Шукайте
спонсорів та видавайте твори своїм коштом.
Від того матимете більше власного задоволення
та зробите добру справу для тих, хто літературу
українську, в першу чергу) вважає неабияким
чинником для забезпечення своїх духовних потреб.
Држньо,
Ол