Легка хвиля просилась до ніг...
а вона все дивилась на море.
Треба йти, вже пора. Її час.
Ой, як тяжко... Бо знала: там горе.
Сиротиною-полечком йшла...
пусті гільзи навколо, воронки.
Все ж сипнули кульбабок і тут
її добрі і теплі долоньки.
Хлопців бачила... Мужні які
ці сини-українці. Сміливі.
Залишила багато тепла,
щоб прибавилось їм більше сили.
А говорять "не тепла" вона...
а де ж того тепла стільки взяти?
Завітала в ліси, у поля,
у садочки до кожної хати.
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи іншим умієм вділити?
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи вміємо інших зігріти?
І розсипаний цвіт... то ж для нас.
Усміхаймося більше. Радіймо.
І цьогоріч квітучу весну
своїх душ теплотою зігріймо.
Всього Вам найкращого. 
