Одного разу хтось казав мені:
Живи заради чарівних світанків,
Живи й дрібниці будь-якій радій
Прозорих днів і вечорів примарних!
Живи заради мандрів і пригод,
Їзди швидкої на велосипеді,
Коли з тобою музика разом
І вітер у скуйовдженій куделі.
Живи заради танців під дощем,
Веселого заливистого сміху,
Живи заради чарівних пісень,
Хороших книг, які дають утіху.
Для посмішок без приводу живи,
Живи заради довгої розмови,
Заради чаю з печивом хрустким,
І відпочинку після дня важкого.
Живи заради блиску у очах,
Заради опівнічної пригоди,
Зірок ясного сяйва в небесах,
Що супроводжують тебе додому.
Живи для тих, хто пам’ять береже,
Що полюбляєш пити чай без цукру,
Ненавидиш цибулю, та усе ж
Живи іще й для першого цілунку,
Обіймів щирих і знайомств нових,
Прогулянок тривалих незабутніх,
Живи заради всіх отих дрібниць,
Що змушують себе живим відчути.
19.12.2019 року
