"Сибір - Сибір, як хижий звір,
Чатує полонених ;
Вити вовком аж до зір
Під регіт вітрів скажених.
І пси почують й затягнуть собі
Розпачливий блюзовий сум...
Ясний день народився в утробі,
Концентрується темний глум."
Забуте Богом й людьми далеке холодне поселення Кучино Пермської області імперії зла гнітюче дивилося на прибульців, які не по своїй волі змушені тут оселитися для перевиховання в дусі "соціалістичного реалізму". Так, вони інші ці незрозумілі владі індивіди, що не хотіли будувати комунізм, а мріяли про якусь химерну свободу й вільну Україну. Холод справді тут домінував повсюди. Природа, мов точне віддзеркалення навколишнього д,еспотизму, не шкодувала нікого. Тутешні якось звикли, але примусові переселенці теж змушені були адаптуватися до екстремальних реалій. Плюс воші вночі не давали спокою.
- Таких как вы и Стус расстреливать надо ! - почувся крик охоронця місцевої тюрми.
- От йолоп... - буркнув про себе тюремник в робі Василь Овсієнко і ще з більшою люттю почав рубати сучки зі зрубаних дерев.
- Ничего - ничего, перевоспитаем здесь. Через 10 лет станете примерными гражданами с с с р, если успеете дожить (власне, вони дожили - тоталітарний режим - ні). Эту националистическую дурь скоро забудете, как только во всем мире воцарится эра победы пролетариата !.. - злющий солдат зі зброєю глянув на свій "Командирський" годинник і повідомив : "Перерыв - полчаса !"
- Рукавиці принесіть, бо вже діри на цих старих... - відгукнувся ще один український каторжанин Левко Лук'яненко.
- Варежки ? Ох уж этот малорусский речитатив. Как он вообще выговаривается ? Обязательно, но только на следующей неделе смогут доставить. Пока работайте в этих !
- Шлях би тебе трафив, вороже темний... - огризнувся вусатий лісоруб.
- Что-что ?
- Кажу : гарна погода...
- А, ну да. Погода сибирская отличная, "мороз и солнце - день чудесный !"
Наглядач пішов, мабуть, по цигарки, й зморені важкою працею бідолаги присіли на пеньки.
- Василю, чи чув ти новину ? - очі Левка спалахнули на мить невидимою надією.
- Які можуть бути новини в царстві пітьми... - скептично глянув на нього друг по нещастю.
- Тиран здох.
- Ну і що...Прийде інший іще гірший.
- Гірше вже не може бути. Кажуть, що поклали керувати якогось Горбачова - ще не дуже старого, але енергійного та ініціативного дуже. У нього дивакуваті плями є на лобі. Може то знаки вищі сили надсилають...може таки зміниться на краще... га ?
- Не вірю я в жодні "плямки"... Хіба ми будемо "білими плямами" в жахливій історії. Навряд чи хтось колись дізнається про це Кучино і його підневільних.. Гадаю, що цей новий начальник годен стати ще більшою катастрофою для нас усіх. Зробить тутка Сандармох -:розстріляє усіх націоналістів, як коба у тридцять сьомому...
- Та ні, говорить про "перебудову та демократизацію суспільства"...
- Ти що здурів. Яка "перебудова". Треба усім пригнобленим царською москвою оголошувати самостійність.
- Еге ж...Але гірше вже точно не буде. Як там Стус наш ?
- Погано, знову оголосив голодування. Написав купу віршів, але оті кати забрали усе - десь коло 300 творів. Вони назвали усю його творчість "злобним белькотінням". Я дещо запам'ятав, але й те певно скоро забуду.
- Як він ще може голодувати в такому стані ? Я б уже не витримав, й так ледве ногами волочу, від роботи геть знесилений.
-:А Бог його знає. Сам дивуюся з нього.Висох весь : одні кості й напружена шкіра, мов згусток болю.
- Він і є Богом на даний час. Сучасний пилат божеволіє від насолоди знущання над нещасним.
- Та хіба він один. Ми всі є божествами перед лютими чужинцями.
- Ми хоч баланду їмо...
- Цікаво, а в що вірять московити ?
- Напевно у терориста леніна і казкарів маркса - енгельса. А ще - в алкогольний дурман.
- Ото варіяти...
- Ато...які вже є... ординське сатанинське плем'я, вихідці із диких темних боліт з найгіршими людськими рисами... Чому колись Чінгісхан їх не знищив ?
- Або наш полководець Святослав...
- Чи князь Ігор...
- Тихіше-тихіше, йде охорона.
До них підійшов той самий здоровань разом зі вгодованим псом, що почав гавкати коли побачив тутешню білку ("чому я не білка ?" - подумали спонтанно обоє) і вручив дві пари нових робочих рукавиць.
- Знайте мое доброе сердце. Все говорят, что мы плохие. Вот видите : не так все выглядит. А сейчас за работу ! - він запалив цигарку й ліниво почав роздивлятися на хмари. Він просто їх рахував з нудьги.
Знову почулося знайоме "цюк-цюк", "цюк"-цюк"...
- Быстрее-быстрее ! Рукавицы ведь новые сейчас !.. - цинічно усміхнувся представник "червоних дияволят".
"Цей вічний морок не мине ніколи. Здається тут і згину на чужині, ніхто не знайде і шукати не буде нікчемного арештанта. Чому усе склалося саме так ? Чому братовбивча війна між древніми князями привела до розпаду великої Київської Русі ? Невже не знайшлося нікого, хто б міг зробити порядок, а головне - захистити її від підступних недругів...Новітні Наливайко і Гонта, де ви ?.. " - думки атакували Василя зі швидкістю космічного корабля.
- Грейтесь-грейтесь, чтобы не замёрзнуть ! Заключённый Овсиенко, не надо смотреть по сторонах ! Я вашего "брата" насквозь вижу. Работаем веселей !.. "Джентльмены удачи", мля...
"мало нас, дрібнесенька шопта,
лишень для молитов і всечекання..."
