Тебе, на грудях би своїх,
Як друга, я б тримав до гроба,
Допоки заздрощів людських,
Тебе не відлучила злоба.
Але, хоч розлучили нас,
В моєму серці ти лишилась,
Там, там, твій образ повсякчас
Є – скільки б серце те не билось.
І як з могил нас воскресять,
В годину ту, для всіх останню,
Тебе притисну вкотре я –
Без тебе як Небес дістану?!
27.06.2024 Гречка В.М.
TO D——
In thee, I fondly hop'd to clasp
A friend, whom death alone could sever;
Till envy, with malignant grasp,
Detach'd thee from my breast for ever.
True, she has forc'd thee from my breast,
Yet, in my heart thou keep'st thy seat;
There, there, thine image still must rest,
Until that heart shall cease to beat.
And, when the grave restores her dead,
When life again to dust is given,
On thy dear breast I'll lay my head—
Without thee! where would be my Heaven?
