СОНЯШНИК
Квітка ця – особлива, всі знають.
Її соняшником називають.
Не мала, наче мишка-полівка,
Повертає до сонця голівку.
Є така ж, як воно – жовта, видна.
Пелюстки її здалеку видно.
Стебельце в квітки довге, м’ясисте.
Серединка, як ніч, ще й ребриста.
В ній – насіння, гризеш його, гріє.
А під прес кинеш, вийде олія.
На ній смажать картоплю і м'ясо.
Їх їдять українці, ще й ласо!
КАЛЮЖНИЦЯ
Зі сну виходить квіточка
Ця ранньою весною.
Цвіте собі до літечка
І тішить світ красою.
Стебло її мале, проте
Є соковитим дуже.
В болоті, біля вод росте,
Ця жовта квітка, друже.
Листки гладкі, круглесенькі
В калюжниці – елітні!
А корінці – дрібнесенькі
І зовні – не помітні.
Така вона, ця квіточка.
П’є воду, славить літечко!
