БЕЗ ПОЧУТТІВ
Що Ви відступитесь від мене,
Застерігало мокре листя.
Думки розгублено пеклися
Чи вкрай холодні? Чи вогнисті?
Палахкотіли в осінь клени:
Згубилося безкрає, чисте.
Ми нарізно бродили містом.
Схлип дощового падолисту
Рвав душу, розтікавсь катреном….
Забарвлювалось у червлене
На двох замислене, коштовне,
Зірками, що загасли в повню,
Скотилось втрачено-безкровне –
Без почуттів ми – манекени.
Та я була невиліковна,
Жива, по суті, тільки зовні,
А біль рвав присуди безмовні,
І зараз кожен рік пече нам:
Ви відступилися від мене….
