Я кохаю тебе
В неокраїх мріях,
Я кохаю тебе
В свіжому повітрі,
Я кохаю тебе…
І якщо тобі заманеться,
І якщо тобі захочеться,
Тоді просто мене попроси
І ми навіки розійдемося
Та я кохаю тебе
І я тут поруч тебе,
Бо я кохаю тебе
В глибинах людської душі,
Серцем, що не знало холоду.
В ліжку слухатись я попрошу
Так я обожнюю твої груди
Я ненавиджу тебе,
Але кохаю тебе
Я мов метелик на краю смерті,
Якому довго вже не літати.
Любов немає жодних меж,
А я прошу здати цей рубіж,
Сьогодні я вернусь до нього
На полі щастя весняного…
Я кохаю тебе
І прошу пробач.
Згадай, хто я тобі,
Відкрий мені двері,
Я – воїн з паперу…
Налий же мені вина легкого,
Так давно тобою зробленого.
І простирадла лляні...
Дай мені сон дитини,
Що може створити
мрії:
Коні і повороти
і трохи роботи.
Хочу я пані мою обняти,
Яка може тішити й співати.
Потім я змушу тебе нервувати,
До того як зможу тебе кохати.
Одягнись в бажання світу,
А ще в сутану зі світла.
Я кохаю тебе
І прошу пробач,
Згадай, хто я тобі,
Я кохаю тебе, Я кохаю тебе,
Я кохаю тебе, Я кохаю тебе!