Спогади, спогади, спогади,
Нині я ними живу...
Були розлуки і погляди,
Я ще надіюсь і жду...
Мрії спішили в майбутнєє,
І не спиняла їх я...
Все, що було незабутнєє:
Школа, любов і сім"я!..
І чоловік був, і діточки,
Радість була і життя,
В спогадах діти, як квіточки:
З ними я йшла в майбуття...
Де ж воно все це поділося
Зникло й куди відійшло...
З старістю вже я зустрілася,
Та ще в спокої живу...
В старості є свої радості:
Тиша і спокій навкруг...
Хоч непогодні є капості,
Й старість то мій новий друг...
Діти давно вже роз"їхались:
В них свої справи й життя...
Думи і мрії розплутались,
З ними іду в майбуття...
З часом і я постаріла вже,
Нині у сина живу...
Та ще хвилюючі спогади
Та я й життя ще люблю...
Спогади, спогади, спогади,
Я все більш ними живу...
І не хвилюють вже погляди,
Радості я все ще жду...,
Вже від онуків йдуть радощі
І від правнуків також,
Я забуваю всі пакості,
Які нам шлють влада й Бог!..
