Неспішно осінь догорає,
Відсутнє бажане тепло.
А нічка світлий день вкрадає,
Допоки сонце не зійшло.
А ніч свої закони знає,
Вона нам може й догодить,
Так часто мріять дозволяє,
Вночі спроможна все змінить.
Дивлюсь - осіннє чисте небо,
Зірки теж вийшли погулять.
В цей час згадаю знов про тебе,
В думках: тебе так хочу обійнять.
Тебе покличу - відгукнися,
Через століття і роки.
Торкнись рукою, пригорнися,
Щоб я повірила - це ти.
Майнула чайка над водою,
Про щось так голосно кричала.
З тих пір не знаю я спокою,
Я ніби голос твій узнала.
І кожну ніч все знову й знову,
У мріях голос той почуть.
Луною плине над водою:
Мене згадай, щоб не забуть...