А осінь хмура по землі вже впевнено крокує,
З дерев все листя падає в цей час,
І фруктів пахощі, дощі холодні нам у дні свої дарує,
Й про літо спогади постійно накривають нас.
Ці пори року я не можу ну ніяк до дна допити,
Хоч часто серце моє смуток і туга бере,
Безмежно хочу я, милуючись всім цим, у світі жити,
Ніхто бажання в мене це не відбере.
А дощ все йде і далини не видно крізь тумани сиві,
Так хочеться крізь них розгледіти десь щось,
А взимку десь під Новий рік я мрію, аби сталось диво
І основне бажання всіх людей збулось.
Щоб ввечері були щасливі, вдень, вночі і в пору ранню,
І у серцях у всіх завжди буде лише весна,
Коли людей всіх збудеться це основне бажання,
Коли закінчиться ненАвисна війна...