Хвиля хвилю доганяє,
На другу третя напирає,
Аж гребінь піною кипить,
Ніби хоче її втопить.
Та вона, мерщій втікає
На берег з шумом вибігає.
І завмерла, лише, на мить,
Тай в Океан скоріш спішить.
І не втигши відкотитись,
З новою хвилею встигла злитись.
І з шумом-ревом, об берег б'ється
Аж Земля довкіл здригнеться.
З віку ввік хвилі грохочуть,
Ніби Землю рушить хочуть.
Тай не можуть зло затіять,
Бо в рівновазі сили діють.
Лише людина їх рушає,
І кінець свій наближає.
2024 р.
Таке життя...
