Жили-були чоловік та жінка. І була у них дитина, однорічний хлопчик. І все було би добре в їх сім*ї, але майже щоночі дитина прокидалась і плакала. Прокидалась дитина від того, що чомусь чашка чи ваза раптово падали і розбивалися, бувало книжка падала з шафи, а бувало, що хлопчик просто починав плакати.
Звертались батьки і до лікарів і до ворожок, але це не допомагало, дитина плакала майже кожну ніч.
Якось мама посадила сина у коляску і пішла на пташиний ринок, щоб купити кішечку. На ринку поки розглядала кошенят, помітила, що в коляску до сина забрався котик і сидить там.
- Ану іди но звідси, не лякай мені дитину! – сказала мама котику і почала проганяти його.
- А це мій котик – сказала продавець котів – І чому він туди забрався?
Мама побачила, що дитина спокійна, кіт не ображає синочка і рішила того котика купити і забрати у свій дім.
І як не дивно у першу ж ніч, як з*явився кіт у домі, дитина спала спокійно. Спокійно дитя спало і в наступні ночі.
А чоловік зауважив таке
- Якогось дивного ти кота купила, жінко. Він цілими днями спить. Цікаво, що він уночі робить.
- Не знаю, що він там робить уночі – каже дружина – але ти помітив що наше дитя почало спокійно спати і вже не падають книжки та чашки по ночам.
Якби котик умів говорити, він би розповів, що по ночам він розважає барабашку, щоб той не будив дитину. Бо раніше барабашка, котрий завжди активний уночі, будив хлопчика, бо барабашці було сумно, він хотів бавитись. А тепер котик відводив барабашку по ночам на кухню, спілкувався там з ним на казковій мові, бавився у хованки, а в цей час в кімнаті дитина і батьки солодко спали.
Батьки ж завжди залишали повні блюдця їжі для котика на ніч і казали зранку
- А у нього хороший апетит.
Бо ж вони не знали і того, що котик пригощав своєю їжею ще і барабашку.
