Усе летить! А ти й не відчуваєш,
Як крутиться земля . Міняються сезони !
А ти прилип, не падаєш, стоїш!
Мов порошинка !
В орбіті ти, а ти в земім полоні!
Тримаєшся , щоб не відірватись,
Стараєшся усе запамятати,
Бо знаєш, час позичений мине-
Тебе відпустить , земне тяжіння, часу дух
У простір полетиш , у незнання -
Зустріти того, що стартував оцей планетний у рух!
І там згадаєш все своє життя,свої провини.
Те накопичене добро, яке складав « на завтра»
Де воно? Пощо той труд у хмарах цих?
Твоя торбина наповнена ділами
І ставиш все на подану вагу-
Добро на право, зло кладеш на ліво,
Що перетягне, приспить твою жагу
І буде світло, відкрита навстіж брама-
Квітучий сад, любов і днів наснага,
Чи прірва тиші, пекуча біль ,пітьма!
Справді-таке життя.Та потрібна мудрість,щоб приймати все з гідністю:випробування,неудачі.успіх,падіння.І просто жити далі.З першим днем весни моя хороша...
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дорогенька, за твої роздуми! Вотаю і тебе з всняними днями!
