С. Есенин. "О красном вечере задумалась дорога…" (переклад українською)
Думками в вечорі червоному дорога,
Мов крізь туман кущі горобини.
Хатиночка щелЕпою порога
Жує м'якуш пахучий тишини.
Осінній холод ніжно й безголосо
Крадеться млою у вівсяний двір;
Крізь скла блакить дитя жовтоволосе
На галок гру спромінює свій зір.
Повітку осява, обнявши грубу,
Зола зелена із рожевої печі.
Когось нема, і вітер тонкогубий
Шепоче про загублених в ночі.
Комусь вже п'ятами не м'яти в гаю
Лист щЕрблений і золото трави.
Зітхання, дзвоном що худим пірнає,
Цілує дзьоб чубатої сови.
Хмарніє. В стайні спокій й сонна втома,
Слизький дорога візерує білим рів...
Ячмінна ніжно охає солома,
Що висне з губ киваючих корів.
Текст оригіналу
