Я мрію почути-
Як дише земля,
На мить все забути-
Хай квітнуть поля.
Я мрію про щастя,
Для кожного в дім,
Забудем ненастя,
Річ навіть не втім.
То ти є людина,
Ти здатен радіти,
Прийшла та хвилина,
І треба творити.
Творити для всіх,
Не тільки собі,
Аби тільки міг,
Я сам ужурбі...
На аркуш лягає,
Беру і пишу,
Щось в грудях зжимає,
Що я залишу?
Немає багатства,
І дому нема,
Не титулу- графства,
Живу я дарма.
Тож навіть немає,
Що людям сказати,
Знов в грудях зжимає,
Не можу брехати.
Бож наша земля-
То є сама родюча,
Хай квітнуть поля,
Але смерть неминуча.
Ми вийшли з землі,
І в землю підем,
Хоча взагалі,
Не тим ми живем...
Прислухатися став-
Всеж дише земля,
Не дарма чекав-
І заквітли поля!