Коли в очах цвіте грайливим блиском,
І серце б’ється із весною в такт,
Коли весь день лиш вештає неблизько
Відтінок суму, згірклого на смак…
Коли босоніж бігається в травах,
Коли сміється, мокнучи в дощах…
Не відпускають сонячні заграви,
І в нічці темній скрізь вартує страх…
Коли безумно мріється рожево,
І вередує – з ранку аж до снів,..
Впивається колиска між дерева…
Це все дитинства зеленаві дні!
Це час, коли ще молодість батьків…
21 квітня, 2011р.