Лиска та куниця в однім лісі жили.
Поряд мали нори, з літ малих дружили.
Куниця – добрюня, усмішки всім слала.
Лисиця – хитрюня, погляд свій ховала.
Купили куниці гарний новий плащик –
Значить у лисиці мусить бути кращий.
Успіхи високі в навчанні куниці –
Значить репетитор буде у лисиці.
Куниця лисиці віддасть і останнє,
А та переводить усе у змагання.
Виросла куниця, виросла й лисиця.
Стали дівувати – все, як і годиться.
У куниці самець – багатий, розкутий.
Давить жаба лиску, думає, як бути.
- Любонька подружко, покинь його, душко,
Чула, він питущий і часами злющий, -
Так ось до куниці лиска примовляла,
Вміло, мов артистка, хитрощі пускала.
Повелась куниця на слова лисиці.
З самцем посварилась, без пари лишилась.
А хитрая лиска його обкрутила
І в скорому часі на собі женила.
Такою була рудошерстая ницою.
Щоб так не було, як в куниці з лисицею,
Дотримуйся правила: "Всьому не вір.
Почув щось? Приймать не спіши. Перевір!"
2011 рік
