Ти підняв на брата руку,
З легкістю натиснув на курок,
А в очах не було смутку,
Ніби Ворошиловський стрілок.
Куля ж волі не зламає,
Навіть смерть страшна не зможе це.
Все тому, що нас єднає
Доньки й сина зболене лице.
Серце дивно кровоточить -
Маки розцвітають на снігу,
А у мами плачуть очі
Через демократію таку.
І в січневі ці морози
Ллють дощі (на диво),мов з відра.
Не лякають! Бо в прогнозах
Мрія в нас залишилась одна.
Розцвіте моя країна,
Як весною щастя первоцвіт.
Я горджусь, що українець,
І кричу про це на цілий світ.
Проникливо... Гарний образ маків серед зими як надія на добрий вжинок... Та таку "демократію" я би з задоволенням взяв би... в лапки. Якщо не сказати більше!
А ще - розмір вірша... Є поле - потрібен рільник!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за співпереживання та розуміння
Щодо взяття в лапки не думаю, що потрібно, адже тут з контексту і емоційності зрозуміло, що це іронічно про демократію.
А щодо розміру вірша, то не зрозумів Вас
Душевно, патриотично, Николай.
Хочется верить, что скоро настанут теплые мирные времена для всех нас.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно вдячний за співпереживання і надію.
Україна, маючи величезний потенціал для розвитку, завжди пасе задніх у всіх галузях. Вже навіть не сум бере, а злість ... рухаємось вже більше 20 років і нічого не міняється. Може не туди рухаємось?!!!
Проникливо... Гарний образ маків серед зими як надія на добрий вжинок... Та таку "демократію" я би з задоволенням взяв би... в лапки. Якщо не сказати більше! 
Душевно, патриотично, Николай.
... рухаємось вже більше 20 років і нічого не міняється. Може не туди рухаємось?!!! 
