Світ такий прекрасний, хочеться пізнати –
Манять дикі гори величчю вершин,
Кличе ліс до себе ягоду збирати,
Білку рудохвосту стріти між ялин.
Море зве ігристе, пінисто-солене,
Раде тіло й душу в хвилі обгорнуть,
Вимити із нього все, що невеселе,
І бажання жити і любить вернуть.
Світ такий чудовий – квіти і дерева,
Плід, що соком гусне в маминім саду.
Сонце златогриве, зірка-королева,
Що нам озаряє в темний час ходу.
Світ такий чудесний! Кожну мить піймаймо.
Прийде час, залишим цей обжитий дім.
Все, що Бог дає нам, з радістю приймаймо,
Щиросердну дяку у душі несім.
Ми будемо наближати цей час, коли Україна віьно видихне і буде втішатися Божою красою.
Свята правда! Та ж не дякуємо! 