О, як би вона хотіла забратися на найвищу вершину гір, хай би й рідних, Карпатських, і закричати:
- Я кохаю тебе!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Закричати так, щоби розірвалася надвоє сіра завіса хмар,
щоби відкрило очі сонце, яке увесь день дрімало на небозводі, і усміхнулось,
щоби виліз із нори лис і застрибав, як вивірка на горісі, мовби радіючи з того, що він щойно упіймав велику здобич,
так, щоби пташка загубила пісню, розкривши свій дзьоб від здивування,
так, щоби риба піднялася з дна річки і заходилась робити над течією різні підкрутки і піруети,
так, щоби буки і смереки, ставши в коло і сплівши свої руки-гілки, пішли в запальний танець аркан,
щоби, врешті, ці слова почуло його серце, сховане під коричневим светром грубої в’язки, почуло, стрепенулося і завмерло від щастя.
