Дуже я люблю застілля,
І вже наче на роботу
Йду до друзів на весілля
Майже кожної суботи.
Треба там зловить букет,
Тоді заміж вийду зразу,
Бо мені уже під тридцять
(Кожна натяка зараза).
Всі конкурси і вікторини
Виграю – це не біда,
І випиваю я чарчину,
Бо дуже просить тамада.
Чесно п’ю за наречених
І майбутніх їх дітей,
За боярина і дружку,
За батьків, сватів, гостей.
І звучать численні тости,
Я від щастя просто млію…
Наречені, танці, гості –
Аж усе в очах рябіє.
Але вже в кінці весілля
Є для дівок щаслива мить:
Треба всіх тут розіпхати
І першою букет вхопить.
Тут я вже не можу пити
(Наче з виду дівка гожа),
Там не те, щоб щось ловити –
Я стояти вже не можу.
Бреду додому вся пом’ята,
Не стримую образ і зла,
Щоб не ті букети кляті –
Давно б заміжня я була!
Інночко, ви усміхнулись? Дуже Вам вдячна!
