(Низка неканонічних хокку)
* * *
Скільки вистав навколо!
У цьому театрі безглуздому...
Блукаю, спостерігаю...
* * *
Мій сірий кіт
Він теж вірші складав
Мені не зрозумілі...
* * *
Синя безодня
Чорною стала... Зорі...
Сови літають...
* * *
Блакитноока.
Жовтий листок біля ніг.
В небо летіти!
* * *
Ліс. Хащі. Квіти...
Нескінченні пошуки.
Таке життя. Тут.
* * *
По небу пливу...
Удари рук – бризки хмар.
Лякаю птахів...
* * *
Писав крейдою на папері,
Писав тушшю на асфальті
Вірші... Все час зітер…
(Світлина автора віршів)
Ліс. Хащі. Квіти...
Нескінченні пошуки.
Таке життя. Тут.
----------
Писав крейдою на папері,
Писав тушшю на асфальті
Вірші... Все час зітер…
------------
і всетаки рукописи не горять...
дерева, тварини... розмовляють
цікаво їх слухати
а ще вітер
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я давно помітив - всі живі істоти і стихії мають душу. Їх голоси можна почути, з ними можна розмовляти - тільки більшість людей цього чи то не хочуть, чи то не можуть...