* * *
Жив не для себе, а для всіх.
Орав те поле й рясно сіяв.
І був один, єдиний гріх -
Жив майбуттям і вічно мріяв.
Плило минуле в далечінь
І сьогодення з ним згасало.
Майне майбутнього лиш тінь,
Щоб в серці полум’я палало.
Мрії не те, що вже було,
Стало реальністю, здійснилось.
Це завжди те, що не збулось,
Те, що ніде не повторилось.
Мрія, мов квітка, відцвітає,
Щоб розцвісти у іншім часі.
Живеш і віриш, і не знаєш,
Коли ж здійсняться мрії наші.
23.03.2008 (Михайло Чир)
