Згорьована моя душа,
Життя- пекельна мУка,
Незрозумілий світ її,
Шлях поневірянь в тілі.
І болі, безкінечні болі...
За гріхи вільні і невільні,
За бажання нестримні і хтиві
Звабливого тіла. Слова правдиві.
Б`ється крильми моя душа,
Рветься на волю в небеса,
Туди, де безкінечний рух
І де свободи пряний дух.
Ще так довго їй битися,
Ще так довго їй молитися,
Збивати пір`я зі своїх крил,
Терпіти « любов» ворогів.
Та нехай колють, та нехай б`ють,
Шмагають до крові і клянуть,
Вернуться бумерангом їм болі,
Коли вирветься душа із неволі
І пуститься в останній свій путь
До вівтаря, до престолу вітця,
Там раю мабуть їй не минуть,
Бо пекло вона вже тут пройшла.́
Дякую 
