Вже березень, а Лада забарилась,
У Вирію ще вирував бенкет,
Богиня аж занадто веселилась,
Ледь не забула свій земний полет.
З плугами люд серед полів чекає
На ту, що спушує родючий грунт,
Сніги лежать, а Лади все немає
Людська молитва зупиняла бунт.
Дажбог гнівний, вже й притопнув ногою,
-Тепло даю, а ти гульню ведеш?
Народ в полях! Прощаються з зимою,
Тебе чекають. Чи ж весну несеш?
Зашарілась богиня й полетіла,
Через діброви, гори і поля,
Від дотику все квітнуло, пашіло.
Стомилася, на хвильку прилягла.
Уздріла це лукава чорна МАра,
Богиня зла і всіх нещасть землі,
Підкралася до Лади ця примара
І навкруги посіяла терни.
Збудило Ладу голосне моління,
Густий ,колючий простелявся шлях,
Кололо ноги з тереня драчіння,
Краплинки крові падали в полях.
Виднілася червона стежка крові,
І скоро тут калина зацвіла
В пучок в’язала Лада дар любові,
Давала людям і була весна.
ЦІКАВА ЛЕГЕНДА! Я НЕ ЗНАЛА, ЩО БУЛА ТАКА БОГИНЯ ВЕСНИ І ЛЮБОВІ - ЛАДА, ТРЕБА БУДЕ ПРО НЕЇ ЩОСЬ БІЛЬШЕ ПРОЧИТАТИ, АЛЕ В ЮНОСТІ МОЄЮ УЛЮБЛЕНОЮ ПІСНЕЮ БУЛА: ХМУРИТЬСЯ НЕ НАДО ЛАДА, ДЛЯ МЕНЯ ТВОЙ СМЕХ НАГРАДА - ЛАДА!"
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ось бачите, Олю, співали, а Лади не знали. У наші поганські часи( тепер оминають це слово, воліють казати -язичество)було багато богів. Заглянте у вікіпедію, там все знайдете. Дякую, що поцікавилися нашою прадавньою історією.