Безтурботна радість. Тепер нам це не знайоме. Тепер ми радіємо, якщо задовольняємо власні егоїстичні примхи. Ображаємося коли ніхто не визнає наших переконань, які ми намагаємося нав’язати оточуючим….
«Мене образили і вони мають страждати. Я заберу те що вони люблять те чим тішаться. Ось і я помстився. Ха-ха-ха. Можна здихнути з полегшенням. Дивно? Чому не легшає? Вони ж відчули те що я. Я віддав(ла) свою негативну енергію. Чому вона не зникає?... О!... Вони?... Що вони знову хочуть? ….Я?.... Я ні в чому не винен(на)! Це ви мене змусили це зробити, це ви винні!.... Якщо вони нападатимуть, я захищатимуся. Зараз треба придумати найгірші слова, щоб було болячіше. Мене ображали достатньо. Хватить. Тепер цього не повториться…Придумав(ла)! Найкращий захист це напад. Так, тепер треба перевернути всі компліменти від яких вони тішаться антитезами. Клас! Вони образилися. Я добився(лася) свого. Ха-ха-ха. Невдахи. Хто програвший, ви програвші… Цей гнів ненависть вони добавляють мені сили, добавляють впевненості…. Ось так, ще, ще …ну тримайся світ!…Всі люди ненависні я впевнений. Всі люди вбивці, злодії, брехуни. Один одного хоче образити, вбити його гідність, використати у своїх цілях. Я перейшов(шла) крізь це, я знаю. Моральність це придумали сильні, щоб керувати слабкими. Ха-ха-ха. А саме головніше що слабкі купилися. Так їх легше тримати під контролем, легше брати вигоду. Я вже все в цьому житі побачив. Якщо Бог існує він мене підтримає бо я жертва, світ мене зробив таким. Люди винні, що я таким зробився. А в принципі однаково, ми вже спасенні Ісусом, можна творити що завгодно... придумав я буду йому допомагати. Я буду судити людей хто заслуговує на це. І почну з тих хто мене ображав все життя. Вони пошкодують… я промучився все життя, а по логіці мученики потрапляють в рай. От і добре . Бо я цього заслуговую. Люди не побачать, що я мученик. Бог все бачить він мене підтримає.»
