Цей дощ,мов неприкаяний приблуда,
Прибився до спітнілого вікна.
Сповзла з чола думок важких полуда
І я зробилась світла,як весна!..
Цей дощ,мов пес,загублений між вулиць,
Його годую з теплої руки
І він свій мокрий ніс до мене тулить,
Грайливо ловить лапами думки,
Що розлетілись хутко на всі боки,
Неначе рій сполоханих джмелів!..
Цей дощ,як ти,чуттєвий і глибокий,
Він розуміє все в мені без слів...
Я рибалка, і кожну весну полюбляю ловити на хруща....., так от, сполоханий хрущ - це як сполоханий колорадський жук, повільний, неквапливий. Щоб злетіти хрущу потрібно залізти на якусь рослину)))))))
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Он як! Не знаю,я за хрущами так пильно не спостерігала,як Ви.Подумаю,може заміню цей образ на щось інше.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А що Вас так налякало?Це ж в переносному значенні,не слід все приймати так буквально. Рій думок,що рояться довкола,мов хрущі-що в цьому дивовижного?Я ж не порівняла думки зі зграєю вогненних драконів...