Ще січень - немовля в зими в утробі...
І місяць на гачечку, мов ліхтар,
Тримає на горі казковий хоббіт,
Вливає світло у нічний нагар.
Іще зірки холодні й нерухомі,
Немов комашок тільця в янтарі,
Їх не бентежать пасма невагомі,
Що видихають в небо димарі.
Ще снять у хмарах сиві заметілі,
Сховавши пір'я в білих подушках,
І зморшкуваті ябка почорнілі
Гойдаються на замшевих вітрах.
Ще лід такий тендітний і прозорий -
Венеціанське вишукане скло...
І на пожухлі вивітрені гори
Зимове руно досі не лягло.
Іще сніги з-під атласної плівки
Не шурхотять патлатими крильми...
Та вже дзвенять колядки і щедрівки
На дні старого куфера зими.
І вже ялини пахнуть пряним воском,
Вже репається тиші тятива...
Вливаються криштальним відголоском
У шепіт ночі дзвоники Різдва.
*Наближається свято* - це як у рекламі Кока-Коли! 
Тому не змогла залишитись осторонь цієї теми. Дякую щиро, пані Любонько! 
