Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Мого дитинства пройдені стежини - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що Ви згадали щось своє... Дякую щиро!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вікторе! Мені надзвичайно приємно!
Надія Рубінська, 19.04.2016 - 20:46
Щемно, Любашо. Сподобався вірш. ___ ___ ___ ___ ___ ___ ___ *** вдаль - вдалеч, вдалину*** може: І мчали нас велосипеди - коні,*** НАТХНЕННЯ! 5+++! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Надіє!!! "даль "- є таке слово, але воно мене теж трохи бентежить. Я ще подумаю над ним. Мар’я Гафінець, 19.04.2016 - 19:50
Найголовніше, що здатність ТАК відчувати світ ви, Люба, зберегли й досі....
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Мар'янко! Я дуже боюся це втратити...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оксанко! Мені дуже приємно, що Ви згадали щось своє, приємне...
I.Teрен, 19.04.2016 - 16:51
В останню строфу проситься теперішній час: спускаються, опали, і сніг торішній прихиляє трави.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому ж? Минали роки, спускалися зірки - минулий час. Торішній сніг - не зовсім те, що й перший. А я наголошую, що саме перший сніг - перша сивина - прихилила трави... Дякую Вам! Крилата (Любов Пікас), 19.04.2016 - 16:04
Ще багато гарного зустрінеться на тих не схожених ще стежках.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподіваюсь... Щиро дякую, Любочко! Олекса Удайко, 19.04.2016 - 14:59
не подобається менні отой настрій, Любочко! Вище носа і хвіст трубою Зичте своєму герою... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пістолетом. Дякую, Олексо, трохи поностальгувала... Ніна-Марія, 19.04.2016 - 14:30
Такі милі спогади навіяли, Любо. Їх завжди носиш в своєму серці... але про сніги Вам ще рано у Вас попереду ще стільки непройдених стежок...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Будемо сподіватися! Життя - непередбачуване... Щиро дякую! Потусторонний, 19.04.2016 - 13:50
Хорошее. И осмысленное душой и осязаемое. Перекрёстная рифма в жилу. Она, как минорный аккорд сразу настраивает на лирику и как бы шепчет разочаровано кому-то : Что ж ты... так.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот, вот :"Что же ты... так... " - именно то... Спасибки, Ген! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Оксано!
|
|
|