Цей хлопець любив справжній рок і круті мотоцикли,
Вслухатись, як басом гарчить розігрітий мотор…
І мчати вітрам навздогін, вкотре кинувши виклик,
І бути господарем долі. Яке там АТО?
Яка там війна, коли ти молодий і зухвалий?
І море тобі по коліна, і стільки ідей!..
І віра міцна у якісь неземні ідеали,
У те, що фортуна тебе неодмінно знайде!
Цей хлопець умів закохатись і втратити розум,
А потім забутись із друзями десь у кафе…
Сміливо дивитись у вічі щоденним загрозам
І дружбу міцну відрізняти від підлих афер.
Він був, як усі – молоді, непохитні, амбітні,
Мав крила міцні за плечима і пригорщу мрій…
Допоки на Сході війна (десь напевно у квітні)
Його не покликала стати із хлопцями в стрій.
І він не злякався, а вкотре прийняв гордо виклик,
Залишивши друзів, розваги і рідну сім’ю…
Забувши улюблений рок і круті мотоцикли,
Він вперто ішов, підставляючи спину свою
Розпеченим «градам», що падали з неба плювками
Із пащі голодного звіра на ймення «війна»,
Як міг, так боровся за клаптик землі з ворогами,
Та смерть чатувала його і впіймала, хмільна!..
В ту мить, коли вибух гучний пролунав, наче вирок,
І хлопець, як сніп серед поля, злетів під укіс,
Так прагнуло небо над ним розридатися щиро!..
Та бракнуло сліз…