У парку біля кіоску
Однокласниці зустрілись -
Вже дорослі Ната й Оля
(Колись разом в школі вчились).
Оля дуже здивувалась
(Вчилась в школі на п’ятірки),
Ната так перебивалась -
З одиниці та на двійки…
Оля каже: -Була, Нато,
Ти страшна і дурнувата,
Як же сталось, що тепер ти
І щаслива і багата?
В школі в тебе з вчителями
Розгорялись завжди страсті,
Бо екзамена ніколи
Не могла сама ти скласти.
Як же прикро,- каже Оля,-
Я ж відмінниця була:
Золота медаль у школі,
Два дипломи досягла!
Я думала - зустрінеться
Чоловік мені хороший,
Та кому така потрібна?
Ні роботи, ані грошей…
Ну, а Ірку пам’ятаєш?
В неї була медаль срібна,
Три дипломи, уявляєш?
Теж нікому не потрібна!
-Дякую за компліменти,-
Стримано сказала Ната,
Про життя й свою кар’єру
Почала розповідати:
-Раз зібралося нас кілька
Отаких ось дурнуватих,
У кафе пішли місцеве,
Від душі щоб погуляти…
А як випили добряче,
Тут ні сіло, ані впало –
Я пішла до Караоке,
Голосно співати стала.
Тут мужчина враз підскочив
(Чи бармен - я вже забулась),
Дав мені аж п’ятсот гривень
І сказав, щоб я заткнулась.
Таким способом я стала
Дуже добре заробляти,
Зрозуміла, що так можна
Знаменитістю враз стати!
Я у мріях не літала
Високо, аж десь у хмарах,
Завжди добрі гроші мала
В ресторанах і у барах.
Було весело і легко
Там для публіки співати,
За три роки я вже мала
Круту тачку й гарну хату.
Якщо колись хтось заїде
Бува, в барі по мармизі –
Не біда, я ще покажу
Усю себе у стриптизі!
Ноги криві й волохаті
Виручать мене щоднини,
Тут валютою заплатять,
Щоб я злізла із жердини!
Ната хитро усміхнулась,
Олю зміряла очима,
Пригадала всі образи,
І єхидно процідила:
-Крім медалі і дипломів,
Що із тебе, Олю, взяти?
А тепер ти догадалась,
Хто з нас справді дурнуватий?
Щиро дякую, Валечко. З Великоднем Вас!
