У лісі Лисонька живе. Така проворна, хоч мале-
нька. Гарненька шубка в неї є, легка, мов сонечко ру-
денька.
Говорить гарно так вона, немов слова ті мають крила.
Про неї кажуть, що вона ще й добра, мудра і дбайли-
ва.
Її шанують в лісі всі. Раніше думали - хитрунка.
А тепер вірять. Не тому, що в Лиски є легка та шуб-
ка.
Вчора додому привела мале заплакане зайчатко. Во-
но згубилося в кущах. В сльозах сиділо, звало татка.
Як загубилося воно? Сказать не може, бо ж маленьке.
Ото ж раділи всі в ліску, що в Лиски добре є сердень-
ко.
А якось витягла з води мале їжаченя колюче. Чому бу-
ло ходить йому, де крутий берег, там де круча? Видно,
що вчитись воно йшло, бо недалеко там є школа. Його
додому принесла Лиска, хоч лапи й поколола.
Щоб знали ви, що хвалять всі. Багато добрих справ
в Лисички. Ведмідь за добрі ті діла подарував Лисичці
стрічки. Червона стрічка в неї є, зелена, жовта, дві бла-
китні. Так добре жити в тім ліску, бо там усі такі приві-
тні.
Забрів сюди раз Павучок з сусіднього ліска. Зібралась
чомусь Лисичка та прудка й від нього в хатці заховалась.
Багато він розповідав про те, що коїться в лісочку. Лиска
сиділа тихо так... не подавала й голосочку.
Чи можна вірити усім, у кого шубка золотиста, на-
віть як мова їх дзвінка, легка, весела й голосиста?
Дякую щиро! 
Мудро, Надійко! Що сказати.. У лісі так,як і серед людей... Трохи схоже на казку,а ,я подумаєш в окрузі теж це є ...
