Якщо плаче душа… Не спиняй.
Бо її гіркота йде із серця.
Якщо плаче душа… Почекай.
Виллють сльози хай очі-озерця.
Як радіє душа… Дай їй час.
Хай потішиться душечка вволю.
Кожен день, знай, нове щось несе,
пережите зливається в долю.
То ж радіймо усім своїм дням,
сонцем сяють... хоч є й непривітні.
Та шумлять в них жита золоті
і волошки край поля розквітли.
І радіймо родині своїй,
і цінуймо, що є у нас друзі.
Що плодами рясніють сади
і журавочки ходять у лузі.
Як гніздо своє ластівки в'ють,
повернувшись до рідної хати,
і радіють їм дітки малі.
Вміймо щастя своє відчувати.
Щастя в кожного різне. Це так.
Знаю, зможеш з своїм обійнятись.
Як для інших в своєму житті,
мов для себе, ти будеш старатись.
Може думаєш, кожен тут сам?
Лиш собі все? То тільки здається.
Як навчишся ти іншим служить,
тоді щастя тобі усміхнеться.
Як для інших в своєму житті,
Мов для себе, ти будеш старатись.
Мудро і повчально, дорога Надюшко!
Гарний вірш, дякую за подарований позитив і насолоду від прочитаного!Щастя Вам і море приємних вражень та почуттів!
Дякую,Валюшо!Зичу Вам щастя! 
